Acts 15

І перебува́ли вони немали́й час із учнями. 1

Апостольський Собор в Єрусалимі

2А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“. 3Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим. 4Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям. 5Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними. 6Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли. 7І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю ▼

▼Це було десь 51-го року.

. 8Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували. 9І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, 10і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. 11Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти? 12Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“. 13І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами! 14Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене. 15Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого. 16І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано: 17„Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, 18щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все! 19Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“. 20Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються, 21але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви. 22Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“. 23Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, ▼

▼Арамейське, — „Син Савви“.

і Силу, му́жів проводирів між братами, 24написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас ▼

▼Грецьке χαίρειν, радіти — радійте! Це слово привіту.

! 25Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, 26то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м, 27людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа. 28Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. 29Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного: 30стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“ 31Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа. 32А перечитавши, раділи з поті́шення того. 33А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів. 34А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. 35Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. 36А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

Друга подорож Павлова. Павло розлучається з Варнавою

37А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“. 38А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком. 39Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. 40І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру. 41А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.