‏ 1 Peter 2

По́слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один о́дного, 1бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим. 2Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде, 3а Слово Господнє повік пробуває“! А це те Слово, яке звіщене вам у Єва́нгелії. 4

Вироста́ймо на спасі́ння

5Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, 6і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння, 7якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь. 8Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. 9І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. 10Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“! 11Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“, 12і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були. 13Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́, 14колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

Коріться лю́дському заря́дженню ради Господа

15Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі. 16Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання. 17Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому, 18чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців. 19Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, — 20як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі. 21Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. 22Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. 23Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи. 24Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! 25Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.