‏ 2 Chronicles 25

І мав він багато добра по Юдиних містах, і мужів військо́вих, хоробрих воякі́в в Єрусалимі. 1А оце їхній пере́гляд, за домами їхніх батьків. Від Юди тисячники: зверхник Адна, а з ним три сотні тисяч хоробрих воякі́в. 2А при ньому зверхник Єгоханан, а з ним — двісті й вісімдесят тисяч. 3А при ньому Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господе́ві, а з ним двісті тисяч хоробрих воякі́в. 4А від Веніямина: хоробрий воя́к Ел'яда, а з ним двісті тисяч узбро́єних луком та щито́м. 5А при ньому Єгозавад, а з ним сто й вісімдеся́т тисяч узбро́єного ві́йська. 6Оці служили цареві, опріч тих, яких цар умістив по тверди́нних містах по всьо́му Юді. 7

Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть

8І було́ в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоя́чився з Ахавом. 9А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. 10І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. 11І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ 12І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ 13І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. 14І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ 15І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ 16А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. 17А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ 18І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ 19А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. 20І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ 21І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. 22І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ 23А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ 24І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ 25А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. 26І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. 27І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? 28А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!