‏ Ezekiel 10

у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься! 1І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце. 2Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний. 3І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

Кому позоставиш набуте трудом?

4І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені, 5а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також. 6І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем. 7Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике! 8Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона? 9Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

Усі радощі зе́мні — марно́та

10Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога! 11Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього? 12Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру! 13

Для всьо́го свій час

14Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом: 15час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, 16час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, 17час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, 18час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, 19час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, 20час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, 21час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! 22Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?