‏ Ezekiel 14

За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!

Тримайся сере́дини

1В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. 2Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? 3Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм? 4Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того. 5Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті. 6Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила, 7тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе, 8знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших! 9Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона! 10Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його? 11Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!

Жінка — гірша від смерти

12І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона! 13Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння! 14Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов! 15Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони! 17

Люди схильні чинити лихе

18Хто, як той мудрий, і зна́чення речі хто знає? Розсвітлює мудрість люди́ни обличчя її, і суворість лиця її змінюється. 19Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. 20Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, 21бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ 22Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. 23Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній,