Gen 41 | UkrOgienko | STEP | І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів.

‏ Genesis 41

Ще за три дні піді́йме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, — і птах поїсть тіло твоє з тебе.“ 1 І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв ^{▼▼Див. вище 32. 21.} він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів. 2 І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову. 3 А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йо́сип. 4 Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього. 5

Йосип відгадує сни фараонові

6 І сталося по закінченні двох літ ча́су, і сниться фараонові, — ось він стоїть над Річкою. ^{▼▼Річка — Ніл.} 7 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі. 8 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. 9 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. 10 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. 11 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. 12 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон. 13 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові. 14 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої. 15 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів. 16 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням. 17 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. 18 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“. 19 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона. 20 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“. 21 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“. 22 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки. 23 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі. 24 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. 25 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих. 26 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. 27 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. 28 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. 29 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“. 30 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові. 31 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він. 32 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних. 33 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові. 34 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім. 35 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. 36 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й. 37 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. 38 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. 39 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. 40 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. 41 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“. 42 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.

Боротьба Йосипа з голодом

43 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“ 44 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. 45 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“. 46 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“. 47 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. 48 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм. 49 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“. 50 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, ^{▼▼Цофнат-Панеах — відгадник таємниць.} і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. 51 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. 52 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. 53 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му. 54 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. 55 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. 56 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, ^{▼▼Меннашше, Манасія — той, хто дар забуття.} бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“. 57 А ймення другому назвав: Єфрем, ^{▼▼Ефраїм, Єфре́м — від слова плід, „розмноження“.} бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“.