‏ Hebrews 7

Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, 1щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, 2що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону, 3куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим. 4

Свяще́нство за чином Мелхиседековим

5Бо цей Мелхиседе́к, цар Сали́му, ▼

▼Місто Салим — на південь від Генисаретського озера, на захід від Йордану. Гебрейське Šalem — мир.

священик Бога Всеви́шнього, що був стрів Авраама, як той вертався по пора́зці царів, і його поблагослови́в. 6Авраам відділив йому й десяти́ну від усього, — найперше бо він визначає „цар праведности“, а потім „цар Сали́му“, цебто „цар миру“. 7Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди. 8Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! 9Ті з синів Леві́євих, що свяще́нство приймають, мають заповідь — брати за Зако́ном десятину з наро́ду, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових сте́гон. 10Але цей, що не похо́дить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обі́тницю мав. 11І без усякої супере́чки більший меншого благословляє. 12І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе. 13І, щоб сказати отак, через Авраама і Леві́й, що бере десятини, дав сам десятини. 14Бо ще в ба́тькових сте́гнах він був, коли стрів його Мелхиседе́к. 15Отож, коли б досконалість була через свяще́нство леви́тське, — бо люди Зако́на оде́ржали з ним, — то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседе́ковим, а не зватися за чином Ааро́новим? 16Коли бо свяще́нство зміняється, то з потреби буває переміна й Зако́ну. 17Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до же́ртівника. 18Бож відо́мо, що Госпо́дь наш походить від Юди, а про це плем'я́, про свяще́нство його, нічого Мойсей не сказав. 19І ще більше відо́мо, коли повстає на подобу Мелхиседе́ка Інший Священик, 20що був не за зако́ном тілесної заповіді, але з сили незнища́льного життя. 21Бо свідчить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. 22Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність. 23Бо не вдоскона́лив нічого Зако́н. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. 24І поскільки воно не без клятви, — 25вони бо без клятви були́ священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: „Клявся Госпо́дь — і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“, — 26то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! 27І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, 28але Цей, що навіки лишається, безперестанне Свяще́нство Він має.