‏ Hebrews 9

Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“ 1І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них! 2Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“! 3Коли ж каже „Нови́й Заповіт“, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління. 4

Жертви старозавітні й жертва Христова

5Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню. 6Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби. 7А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“. 8Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту. 9А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. 10При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові, 11а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини. 12Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. 13Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить, 14що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи. 15Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення, 16і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. 17Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла, 18скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! 19Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. 20Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника, 21заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник. 22Тому й перший заповіт освячений був не без крови: 23Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, 24проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“ 25Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю. 26І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення. 27Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами. 28Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,