‏ Isaiah 32

і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя! 1Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя! 2Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя! 3і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя! 4Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя! 5і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя! 6і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя! 7на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя! 8Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя! 9і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя! 10Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя! 11Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!
12 13Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на! 14На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи, 15спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“ 16Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́? 17Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя! 18Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.. 19Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“ 20Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!