‏ Isaiah 37

Я ру́ки свої простягаю до Тебе, душа моя пра́гне Тебе, як ́ пересо́хла земля! Се́ла. 1Поспіши́ мене ви́слухати, Господи, — дух мій кінча́ється! Не ховай Ти від мене обличчя Свого́, і нехай я не бу́ду подібний до тих, хто схо́дить до гро́бу! 2Об'яви́ мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе наді́юсь, повідо́м Ти мене про дорогу, якою я маю ходи́ти, бо до Тебе підно́шу я душу свою́! 3Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаю́ся! 4Навчи мене волю чинити Твою́, бо Ти Бог мій, — добрий Дух Твій нехай попрова́дить мене по рі́вній землі! 5Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою ви́веди душу мою від недолі! 6А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і ви́губи всіх, хто нена́видить душу мою, бо я — раб Твій!
7

Давидів.

8 Благослове́нний Господь, моя ске́ля, що руки мої Він навчає до бо́ю, пальці мої — до війни́! 9Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене! 10Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього? 11Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща! 12Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють! 13Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж! 14Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в, 15що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва! 16Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі, 17що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́! 18Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва, 19щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати! 20Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються! 21Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь! 22Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
23

Хвала́ Давидова.

24 Я буду Тебе велича́ти, о Боже мій, Ца́рю, і благословля́тиму Ймення Твоє повік-віку! 25Я кожного дня Тебе благословля́тиму, і хвалитиму Йме́ння Твоє повік-віку! 26Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його! 27Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти! 28Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м! 29Будуть казати про силу грізни́х Твоїх чи́нів, а про ве́лич Твою — розпові́м я про неї. 30Па́м'ять про добрість велику Твою сповіща́тимуть, і будуть співати про правду Твою! 31Ще́дрий і милосердний Господь, довготерпели́вий й многомилости́вий, 32Господь добрий до всіх, а Його милосердя — на всі Його тво́рива! 33Тебе, Господи, сла́вити будуть усі Твої тво́рива, а святі Твої Тебе благословля́тимуть, 34про славу Царства Твого звіща́тимуть, про могутність Твою говори́тимуть, 35щоб лю́дським синам об'яви́ти про могутність Його́ та про славу вели́ччя Царства Його́! 36Царство Твоє — царство всіх віків, а вла́да Твоя — по всі роди! 37Господь підпира́є всіх па́даючих, усіх зі́гнутих Він випросто́вує! 38Очі всіх упова́ють на Те́бе, і Ти їм пожи́ву даєш своєча́сно,