Isa 54 | UkrOgienko | STEP | Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти,

‏ Isaiah 54

Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. 1 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. 2 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? 3 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. 4 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. 5 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: 6 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. 7 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти ^{▼▼Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32. 21.} свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! 8 А коли піднесе́ться вона, ^{▼▼Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32. 21.} то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: 9 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. 10 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, 11 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. 12 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, 13 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, 14 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. 15

Перша Цофа́рова мова: Чи знаємо ми Божу глибінь

16 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав: 17 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?