‏ Isaiah 55

Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе? 1Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“ 2О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе, 3і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! 4Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього? 5Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? 6її міра — довша за землю, і ширша за море вона! 7Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому? 8Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не? 9Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́! 10Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, — 11якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, — 12тож тоді ти піді́ймеш обличчя ▼

▼Підняти обличчя — бути оправданим, пор. 1 М. 33. 21. Пс. 82. 2.

невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись! 13Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.