‏ Isaiah 60

О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! 1Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене! 2Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, 3бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, — 4провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня. 5Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́, 6каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш. 7Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́. 8Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає. 9Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“. 10

Друга Еліфа́зова мова: Оскаржають тебе твої уста

11І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав: 12„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою? 13Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них? 14Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога, 15бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. 16Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи ▼

▼Уста й губи в Біблії — синоніми язика, мови.

свідкують на те́бе: 17Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений? 18Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав? 19Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно? 20Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́. 21Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́? 22Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,