‏ Isaiah 63

„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! 1Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? 2I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, 3уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! 4Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? 5Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, 6і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! 7Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... 8Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: 9Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. 10Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: 11Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. 12Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. 13Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. 14Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, 15хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! 16Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — 17бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. 18Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, 19і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —