‏ Isaiah 64

бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. 2

Глибокий розпач: де наді́я моя?

3Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби! 4Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує. 5Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х? 6Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх. 7Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють, 8Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють. 9З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь... 10Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного. 11І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі. 12Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.