‏ Isaiah 66

На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші... 1Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“ 2

Відповідь Йова: Забули про мене знайомі мої!

3А Йов відповів та й сказав: 4„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? 5Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! 6Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. ▼

▼В ориґіналі: ночуватиме.

7Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? 8Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! 9Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! 10Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! 11Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! 12Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. 13І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: 14полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. 15Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, 16мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. 17Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. 18Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. 19Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. 20Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. 21Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. 22До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. 23Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! 24Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?