‏ Jeremiah 1

коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! 1Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху 2цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, 3сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! 4Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ 5то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ 6

Друга Цофа́рова мова: Доля людині безбожній

7І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав: 8„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх! 9Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. 10Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, — 11то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю? 12Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне, 13проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? 14Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде: 15його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце... 16Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його. 17Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже! 18Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком, 19над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —