‏ Jeremiah 11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, 1бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! 2Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, 3то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? 4Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? 5Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? 6Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? 7Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! 8Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — 9чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? 10Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — 11хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! 12Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. 13Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? 14Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? 15Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, 16то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — 17це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! 18Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? 19Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. 20Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ 21Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. 22Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? 23Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.