‏ Jeremiah 18

Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“ 1Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди, 2що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека. 3Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ! 4Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його, 5що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей. 6Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його? 7Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває, 8бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає. 9Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі. 10Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба. 12

Люди́на мізерна супроти Бога

13Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́. 14Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, — 15його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі. 16За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його. 17Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми. 18До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“ 19Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його. 20І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах. 21Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод. 22Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє. 23Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,