‏ Jeremiah 33

Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́, 1і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму, 2прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, 3коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року. 4Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним, 5галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають: 6раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона. 7І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому: 8„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої! 9Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе! 10Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́, 11посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном. 12Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми! 13Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу: 14вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“. 15Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, — 16він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення, 17як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка... 18А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте: 19Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її, 20бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті! 21Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т. 23

За́клик му́дрости: Ліпша мудрість за пе́рли

24Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум? 25На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона! 26При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона: