‏ Jeremiah 4

А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу? 1Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“. 2Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні, 3що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх, 4що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“ 5А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних! 6Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний: 7„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“ 8Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́. 9Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. 10Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх. 11І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, — 12і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі! 13Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, — 14будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш. 15А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло. 16Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, ▼

▼В ориґіналі: „хто похиленоокий,“ — око тут обличчя, похиленоокий — смиренний.

тому помагає. 17Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“. 18

Відповідь Йова: Люди́ні не бачити Бога

19А Йов відповів та й сказав: 20„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої. 21О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння! 22Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, — 23розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені. 24Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене! 25Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді. 26Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу, 27на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю. 28А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду! 29Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив. 30Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його. 31Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить: