‏ Jeremiah 49

Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́? 1Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́. 2Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей. 3Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його. 4Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го. 5Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку. 6Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх. 7Смерть та життя — у владі язика, ▼

▼В ориґіналі bejad lašon — в руці язика.

хто ж кохає його, його плід поїдає. 8Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа. 9Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло. 10Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.

11

12Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний. 13Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться. 14Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце. 15Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його. 16Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний. 17Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари. 18Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх! 19Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́. 20Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. 21Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником. 22Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною. 23Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву. 24Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди. 25Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа. 26Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує. 27Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре. 28Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому. 29Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу. 30Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше. 31Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́. 32У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній. 33Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу. 34Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його. 35У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її. 36Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку. 37Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, — 38перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́! 39Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.