‏ Jeremiah 51

Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх. 1Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине. 2Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є. 3Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого. 4Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою. 5Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його. 6Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу. 7До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує. 8Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха. 9Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством. 10Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, — 11він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує. 12Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься. 13Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди. 14Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою. 15Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа. 16Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!

17

18Ліпше добре ім'я́ за багатство велике, і ліпша милість за срі́бло та золото. 19Багатий та вбогий стрічаються, — Господь їх обох створив. 20Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і кара́ються. 21Заплата покори і стра́ху Господнього, — це багатство, і слава, й життя. 22Терни́на й пастки́ на дорозі лукавого, а хто стереже́ свою душу, віді́йде далеко від них. 23Привчай юнака́ до дороги його, і він, як поста́ріється, не усту́питься з неї. 24Багатий панує над бідними, а боржни́к — раб позича́льника. 25Хто сіє кри́вду, той жа́тиме лихо, а бич гніву його покінчи́ться. 26Хто доброго ока, той поблагосло́влений буде, бо дає він убогому з хліба свого́. 27Глумли́вого вижени, — й вийде з ним сварка, і суперечка та га́ньба припи́няться. 28Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар. 29Очі Господа оберігають знання́, а лукаві слова́ Він відкине. 30Лінивий говорить: „На вулиці лев, — серед майда́ну я буду забитий!“ 31Уста коха́нки — яма глибока: на ко́го Господь має гнів, той впадає туди. 32До юнако́вого серця глупо́та прив'язана, та різка карта́ння відда́лить від нього її. 33Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.

Частина третя

34Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання́, 35бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі́ стерегти́, — хай стануть на устах твоїх вони ра́зом! 36Щоб надія твоя була в Го́споді, я й сьогодні навчаю тебе. 37Хіба ж не писав тобі три́чі з порадами та із знання́м, 38щоб тобі завідо́мити правду, правдиві слова́, щоб ти істину міг відпові́сти тому, хто тебе запитає. 39Не грабу́й незамо́жнього, бо він незамо́жній, і не тисни убогого в брамі, 40бо Господь за їхню справу суди́тиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу. 41Не дружись із чоловіком гнівли́вим, і не ходи із люди́ною лютою, 42щоб доріг її ти не навчи́вся, і тене́та не взяв для своєї душі. 43Не будь серед тих, хто пору́ку дає́, серед тих, хто пору́чується за борги́: 44коли ти не матимеш чим заплатити, — нащо ві́зьмуть з-під тебе посте́лю твою? 45Не пересува́й віково́ї границі, яку встановили батьки́ твої. 46Ти бачив люди́ну, мото́рну в занятті своїм? Вона перед царя́ми спокійно стоятиме, та не всто́їть вона перед про́стими. 49

50Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, — 51і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра: 52не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий! 53Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, — 54свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба. 55не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його, 56бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, — 57той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш! 58Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх. 59Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́, 60бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою! 61Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й. 62Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре: 63ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. 64Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,