‏ Jeremiah 7

Я вас буду навчати про Божую руку, ▼

▼Рука — сила, могутність.

що є у Всемогутнього — я не сховаю, — 1таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете? 2Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього: 3Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом! 4Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть... 5Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини, 6то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить. 7Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́, 8він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його. 9Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його, 10східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця... 11Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! 12Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця. 13

Люди́на й мудрість

14Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять, 15залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється. 16Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні: 17ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка. 18Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем, 19місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній. 20Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило, 21не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев. 22Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є, 23пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його! 24Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло. 25Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму? 26Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться. 27Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“ 28Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї. 29Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру. 30Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота. 31Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли! 32Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї. 33А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму? 34Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.