‏ Jeremiah 8

Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! 1Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! 2Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім. 3Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою, 4коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому, 5тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! 6І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“ 7

Йов мав славу й повагу між людьми́

8І Йов далі вів мову свою та й сказав: 9„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, 10коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, 11як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, 12коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, 13коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! 14Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, 15як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, 16зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — 17ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, 18Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — 19бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. 20Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! 21Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. 22Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.