‏ John 10

Відказав їм Ісус: „Якби ви невидю́щі були, то не мали б гріха́; а тепер ви говорите: „Бачимо“, — то й ваш гріх зостається при вас! 1

Я — Пастир Добрий

2Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник. 3А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух. 4Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх. 5А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́. 6За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“. 7Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив. 8І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям. 9Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. 10Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде. 11Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали. 12Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці. 13А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить. 14А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці. 15Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. 16Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́. 17Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир! 18Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його. 19Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“. 20З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся. 21І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“ 22Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

Юдеї хо́чуть укаменувати Ісуса

23Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима. 24А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку. 25Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“ 26Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене. 27Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви. 28Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть. 29І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки. 30Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́. 31Я й Отець — Ми одне!“ 32Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його. 33Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“ 34Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“. 35Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"? 36Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути, 37то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“? 38Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені. 39А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“ 40Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

Ісус за Йорда́ном

41І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в. 42І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.