‏ John 16

Та засві́дчте і ви, бо ви від початку зо Мною. 1

Щоб ви не спокуси́лись

2Оце Я сказав вам, щоб ви не спокуси́лись. 3Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподі́є, то ду́матиме, ніби службу приносить він Богові! 4А це́ вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. 5Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що́ говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я споча́тку, бо з вами Я був.

Я пришлю вам Утіши́теля

6Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, — і ніхто з вас Мене не питає: „Куди йдеш?“ 7Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше напо́внилось смутком. 8Та Я правду кажу́ вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду́, Утіши́тель не при́йде до вас. А коли Я піду́, то пошлю вам Його. 9А як при́йде, Він світові виявить про гріх, і про праведність і про суд: 10тож про гріх, — що не вірують у Мене; 11а про праведність, — що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; 12а про суд, — що засу́джений князь цього світу. 13Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. 14А коли при́йде Він, Той Дух правди, Він вас попрова́дить до ці́лої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, — казатиме, і що має настати, — звістить вам. 15Він прославить Мене, бо Він ві́зьме з Мого та й вам сповісти́ть. 16Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він ві́зьме з Мого та й вам сповісти́ть.

Сум ваш обе́рнеться в радість

17Незаба́ром, — і Мене вже не бу́дете бачити, і знов незабаром — і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця“. 18А деякі з учнів Його говорили один до одно́го: „Що таке, що сказав Він до нас: „Незабаром, — і Мене вже не бу́дете бачити, і знов незаба́ром — і Мене ви побачите“, та: „Я йду до Отця“? 19Гомоніли також: „Що таке, що говорить: „Незаба́ром“? Про що каже, не знаємо“. 20Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: „Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: „Незаба́ром, — і вже Мене бачити не будете ви, і знов незаба́ром — і Мене ви побачите“? 21Поправді, поправді кажу́ вам, що ви бу́дете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви бу́дете, але сум ваш обе́рнеться в радість! 22Жу́риться жінка, що ро́дить, — бо настала година її. Як дитинку ж поро́дить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за ра́дощів, що людина зроди́лась на світ. 23Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас зно́ву, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не віді́йме!

Будьте відважні: Я світ переміг

24Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу́ вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Йме́ння, — Він дасть вам. 25Не просили ви досі нічо́го в Ім'я́ Моє. Просіть — і отримаєте, щоб повна була ваша радість. 26Оце все Я в при́тчах до вас говорив. Настає́ година, коли при́тчами Я вже не бу́ду до вас промовляти, але явно звіщу́ про Отця вам. 27Того дня ви проси́тимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу́, що вблагаю Отця Я за вас, — 28бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога. 29Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця“. 30Його учні відказують: „Ось тепер Ти говориш відкрито, і жодної притчі не кажеш. 31Тепер ві́даємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!“ 32Ісус їм відповів: „Тепер віруєте? 33Ото настає́ година, і вже настала, що ви розпоро́шитесь кожен у власне своє, а Мене ви Само́го покинете. Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!