‏ John 3

і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було. 1

Розмова Ісуса з Никодимом

2Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський. 3Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: „Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде“. 4Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“. 5Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“ 6Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 7Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух. 8Не дивуйся тому́, що сказав Я тобі: Вам необхі́дно родитись згори́. 9Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“. 10Відповів Никоди́м і до Нього сказав: „Як це статися може?“ 11Ісус відповів і до нього сказав: „Ти — учитель ізра́їльський, — то чи ж цього не знаєш? 12Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а сві́дчимо про те, що́ ми бачили, але сві́дчення нашого ви не приймаєте. 13Коли Я говорив вам про зе́мне, та не вірите ви, то я́к же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? 14І не схо́див на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі. 15І, як Мойсей підні́с змі́я в пустині, так мусить піднесений бути й Син Лю́дський, 16щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. 17Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. 18Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся. 19Хто вірує в Нього, не буде засу́джений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім'я́ Одноро́дженого Сина Божого. 20Суд же такий, що світло на світ прибуло́, люди ж те́мряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були́ їхні вчинки! 21Бо кожен, хто робить лихе, нена́видить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. 22А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони“.

Іванове свідо́цтво про Ісуса

23По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. 24А Іван теж христив в Ено́ні побли́зу Сали́му, бо було там багато води; і прихо́дили люди й христились, 25бо Іван до в'язниці не був ще поса́джений. 26І зчинилось змага́ння Іванових учнів з юдеями — про очи́щення. 27І прийшли до Івана вони та й сказали йому: „Учителю, Той, Хто був із тобою по то́й бік Йорда́ну, про Якого ти свідчив, — ото христить і Він, і до Нього всі йдуть“. 28Іван відповів і сказав: „Люди́на нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. 29Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але по́сланий я перед Ним. 30Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! 31Він має рости, я ж — малі́ти. 32Хто зве́рху приходить, — Той над усіма́. Хто походить із землі, то той зе́мний, і говорить по-зе́мному. Хто приходить із неба, Той над усіма́, 33і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідо́цтва Його не приймає ніхто. 34Хто ж прийняв свідо́цтво Його, той стверди́в тим, що Бог правдивий. 35Бо Кого Бог послав, Той Божі слова́ промовляє, — бо Духа дає Бог без міри. 36Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.