‏ John 6

Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ 1

Чудо нагодува́ння п'яти тисяч

2Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря. 3А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими. 4Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. 5Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське. 6А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“ 7Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити. 8Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“. 9Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра: 10„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“ 11А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. 12А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. 13І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“. 14І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів. 15А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“ 16Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

Ісус іде по воді

17А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. 18І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див. 19Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море. 20Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в. 21Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“ 22І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

Хліб життя

23А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні. 24А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. 25Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса. 26І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“ 27Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились. 28Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. 29Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“ 30Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“. 31А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“ 32Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“. 33А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. 34Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“. 35А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“ 36Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме. 37Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. 38Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. 39Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. 40Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня. 41Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. 42Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“. 43І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“ 44А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою! 45Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня. 46У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. 47Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. 48Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. 49Я — хліб життя! 50Отці ваші в пустині їли манну, — і померли. 51То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає. 52Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. 53Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“ 54І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. 55Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. 56Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття. 57Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому. 58Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. 59То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ 60Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

Відступництво учнів Ісусових

61А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“ 62А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує? 63А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був? 64То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя. 65Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його. 66І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“. 67Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. 68І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“ 69Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. 70Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“ 71Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.