‏ Luke 20

Якою вла́дою чинить Ісус

1І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, 2та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“ 3І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені: 4Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“ 5Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ 6А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“. 7І вони відповіли, що не знають, ізвідки. 8А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

Притча про злочинних винарів

9І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший. 10А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. 11І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим. 12І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. 13Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“. 14Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“. 15І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника? 16Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“ 17А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем! 18Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“. 19А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже

20І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника. 21І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. 22Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“ 23Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте? 24Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“. 25А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“ 26І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

Воскресі́ння мертвих

27І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його, 28та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“. 29Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер. 30І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний. 31І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали. 32А по всіх умерла й жінка. 33А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“. 34Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. 35А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, 36ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши. 37А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“. 38Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“ 39Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“ 40І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

Чий син Христос

41І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів? 42Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, 43поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ 44Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

Хто такі книжники й фарисеї

45І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх: 46„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах, 47що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“