‏ Numbers 31

Про обітниці й зароки

І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві. 1І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: 2Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. 3А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, 4і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. 5А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. 6А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, 7і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. 8А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. 9А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. 10А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, 11а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. 12А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. 13Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. 14А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. 15А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. 16Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. 17

Ви́гублення мідіянітів і поділ здо́бичі

18І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 19„Пімсти́ мідіяні́там за кривду Ізра́їлевих синів, по́тім бу́деш прилу́чений до своєї рідні́“. 20І промовив Мойсей до наро́ду, гово́рячи: „Озбройте з-поміж себе людей для ві́йська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пі́мсту на мідіян. 21По тисячі з пле́мені зо всіх Ізраїлевих племе́н пошле́те до війська“. 22І були призна́чені з Ізраїлевих тисяч — тисяча з племені — дванадцять тисяч узброєних для війська. 23I послав їх Мойсей — тисячу з кожного племени — до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий по́суд, і су́рми для су́рмлення в його руці. 24I ру́шили війною па Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабива́ли кожного чоловічої статі. 25І крім тих забитих, позабивали мідія́нських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, — п 'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем. 26І полони́ли Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх діте́й, і всю їхню худобу, і всі їхні стада́ та ввесь їх має́ток пограбува́ли. 27А всі їхні міста по їхніх оса́дах та всі їхні оселі попали́ли огнем. 28І позабирали вони все захо́плене й усю здо́бич, людей та худобу. 29І вони привели́ до Мойсея й до священика Елеаза́ра та до громади Ізраїлевих синів полоне́них і здо́бич, і захо́плене до табо́ру, до моавських степі́в, що над приєрихо́нським Йорда́ном. 30І вийшли Мойсей і священик Елеаза́р та всі начальники громади назустріч їм поза та́бір. 31І розгнівався Мойсей на військо́вих провідникі́в, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни. 32І сказав до них Мойсей: „Чи ви позоставили живими всіх жіно́к? 33Тож вони були́ для Ізраїлевих синів — за радою Валаама — причиною на відсту́плення від Господа через Пеора! І була пора́зка в Господній громаді. 34А тепер позабивайте кожного хлопця між ді́тьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ло́жі, повбивайте. 35А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ло́жа, зоставте живими для себе. 36А ви пробудьте поза табо́ром сім день. Кожен, хто забив кого́, і кожен, хто доторкався тру́па, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бра́нці. 37І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну́ річ, і все зроблене з кози́ної вовни, і кожну дерев'я́ну річ“. 38І сказав священик Елеаза́р во́їнам, що ходили на війну: „Оце постанова зако́ну, що Господь наказав був Мойсеєві: 39Тільки золото й срібло, мідь, залізо, ци́ну та олово, 40кожну річ, що видержить в огні, перепрова́дите через огонь, — і стане чиста, тільки перше очища́льною водою очи́ститься; а все, що не виде́ржує огню, перепрова́дите через воду. 41І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому вві́йдете до табо́ру“. 42І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 43„Перелічи здо́бич бра́нців між людьми́ й між худобою ти й священик Елеаза́р та голови ба́тьківських домів громади. 44І поділиш ту здо́бич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою. 45І принесеш дани́ну для Господа від військо́вих, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від люди́ни й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібно́ї. 46З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє прино́шення. 47А з половини Ізраїлевих синів ві́зьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти — з люди́ни, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібно́ї, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії“. 48І зробив Мойсе́й та священик Елеаза́р, як Господь наказав був Мойсе́єві. 49І була здо́бич, позостале грабунку, що захопи́ли були́ військо́ві: дрібної худоби — шістсо́т тисяч і сімдеся́т тисяч і п'ять тисяч. 50А худоба велика -сімдесят і дві тисячі. 51І осли — шістдеся́т і одна тисяча. 52А душ лю́дських із жінок, що не пізнали мужеського ло́жа, усіх душ — тридцять і дві тисячі. 53І була половина, ча́стка тих, що вхо́дили до війська, число худоби дрібно́ї — триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. 54І була дани́на для Господа з худоби дрібної, — шість сотень сімдесят і п'ять.