Pro 1 | UkrOgienko | STEP | Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.

‏ Proverbs 1

Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.

1 2 Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“, 3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти. 4 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́. 5 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого. 6 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність, 7 Твоя справедливість — немов гори Божі, ^{▼▼Слово Божий, а часом Господній вживається і для зазначення великости того йменника, при якому стоїть; тому „гори Божі“ — це гори надзвичайно високі, пор. 1 М. 30. 8, Пс. 68. 16.} Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи! 8 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил: 9 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів, 10 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло! 11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих! 12 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене! 13 Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.
14

Давидів.

15 Не розпалюйся гнівом свої́м
на злочинців, не май за́здрости до беззаконних, 16 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть! 17 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй! 18 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння! 19 На Господа здай доро́гу ^{▼▼Дорога, путь, стежка — у біблійній мові це життя, життєва путь. Пор. Пс. 1.6.} свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, 20 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень. 21 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі. 22 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло, 23 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють! 24 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, 25 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим! 26 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами, 27 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день! 28 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, ^{▼▼Простодорогий — чесний, справедливий.} — 29 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки! 30 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох, 31 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є! 32 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки, 33 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.