‏ Proverbs 20

бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє! 1Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері, 2бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене, 3і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу. 4За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них: 5про мене бала́кають ті, хто в брамі ▼

▼Брами були центром міського життя: тут чинився суд, тут відбувалися збори.

сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є. 6А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого, 7визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод! 8Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня! 9Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене, 10і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене, 11наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене! 12Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги! 13Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов! 14І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли. 15Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами, 16бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються! 17Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє! 18Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде! 19Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою. 20Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, 21нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними! 22А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім, 23і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму! 24І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має. 25Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце, 26бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він! 27Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається, 28бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́, 29і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
30