Proverbs 21
Для дириґента хору. Давидів. На пам'ятку.
1Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені! 2Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го! 3Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“ 4Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасі́ння Твоє, і хай за́вжди говорять: „Хай буде великий Господь!“ 5А я вбогий та бідний, — поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!7 8До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! — 9ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене, 10стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя! 11Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене, 12Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого! 13На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно! 14Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на! 15Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности! 16Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене, 17бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом, 18гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“ 19Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені! 20Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го! 21А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу! 22Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, — 23буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою! 24Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої. 25А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої! 26Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі? 27Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш, 28Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене! 29А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів! 30Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в! 31Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
Copyright information for
UkrOgienko