‏ Proverbs 26

І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний. 1Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад ▼

▼Повернутися взад — утікти.

у день бо́ю: 2вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися, 3і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав. 4Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім: 5Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал; 6і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч; 7на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні. 8Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки. 9Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього, 10і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи. 11І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“ 12Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“ 13Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь ▼

▼Огонь — сильний гнів.

запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів, 14бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись. 15А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба, 16і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав: 17Хліб а́нгольський ▼

▼За грецьким текстом; за гебрейським — хліб сильних, lechem abbirim.

їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости! 18Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, — 19і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к, 20і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його. 21І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс! 22Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х, 23а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в. 24Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його, 25— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху. 26Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали, 27і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль. 28І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,