‏ Proverbs 28

Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений, 1і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав! 2Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав, 3а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив! 4І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в. 5І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв, 6від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, — 7і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
8

Псалом Аса́фів.

9 Боже, погани ввійшли до спа́дку Твого́, занечи́стили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили! 10Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. 11Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! 12Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. 13Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? 14Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, 15бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! 16Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! 17Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! 18Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, 19нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! ▼

▼В ориґіналі bene temutah — синів смерти.

20А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! 21А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!
22

Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів.

23 24Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися 25перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! 26Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! 27Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? 28Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, ▼

▼Їсти слізний хліб, — їсти хліб із сльозами, переживати горе.

і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.