‏ Proverbs 5

Всі мої вороги між собою шепо́чуться ра́зом на мене, на ме́не лихе́ замишля́ють: 1„Негі́дна річ тисне його, а що́ він поклався — то більше не встане!“ 2Навіть при́ятель мій, на якого наді́явся я, що мій хліб споживав, — підняв проти мене п'яту́! 3Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми́, — і я їм відплачу́, — 4із то́го довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурми́ти не буде мій ворог. 5А я — через неви́нність мою Ти підси́лиш мене, і перед обличчям Своїм ти поста́виш навіки мене́! 6Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амі́нь і амі́нь! ▼

▼Вірш 14 — це закінчення для всієї I Книги Псалмів.

7

Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих.

8 9Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, 10душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем? 11Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ 12Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу. 13Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його! 14Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р. 15Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною. 16Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! 17Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? 18Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ 19Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!
20 21Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди! 22Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? 23Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого.