‏ Proverbs 9

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє. 1Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі, 2та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине! 3Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла. 4Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. 5Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла. 6Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,— 7бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею! 8Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, — 9вона при́йде до роду батьків своїх, ▼

▼Прийти до роду батьків своїх — померти.

що світла вони не побачать навіки! 10Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
11

Псалом Асафів.

12 Прорік Бог над богами — Госпо́дь, і землю покликав від схід сонця і
аж до захо́ду його. 13Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні! 14Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно! 15Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити: 16„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“. 17І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла. 18„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!