‏ Psalms 121

Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́. 1Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, 2від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать. 3А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
4

Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,

5 6то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя, 7Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг ▼

▼Ріг — це гебраїзм: сила.

Він спасі́ння мого́, Він башта моя! 8Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!