‏ Psalms 139

Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими, 1я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду. 2Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника, 3щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої. 4Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї. 5Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами, 6що в руках їх злоді́йство, що їхня прави́ця напо́внена пі́дкупом. 7А я бу́ду ходити в своїй непоро́чності, — визволь мене та помилуй мене! 8Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа!
9

Давидів.

10 Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись? 11Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають! 12коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́! 13Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти! 14бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́! 15А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві! 16Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене! 17За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“ тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́: 18не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені по́міч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасі́ння мого, 19бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене! 20Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів! 21Не видай мене на сваво́лю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облу́дні та неправдомо́вці, 22немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро́! 23Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!
24