‏ Psalms 142

Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені! 1Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його! 2Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок! 3А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“! 4Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я. 5До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа: 6„Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою? 7Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“