‏ Psalms 144

бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості! 1Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене! 2Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина. 3Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу, 4а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“ 5В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників! 6Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, 7Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу, 8нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою! 9Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами! 10Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! 11Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті! 12А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в. 13Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. 14Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
15