Rev 17 | UkrOgienko | STEP | І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н.

‏ Revelation of John 17

Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйни́й, і одежу свою береже, щоб наги́м не ходити, і щоб не бачили га́ньби його! 1 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н. ^{▼▼Άρμαγεδών — гора або місто Мегіддо; розпорошення, убивство.} 2 Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучни́й залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“ 3 I сталися бли́скавки й гу́ркіт та гро́ми, і сталось велике трясі́ння землі, якого не було́, відко́ли люди́на живе на землі. Великий такий землетру́с, такий міцний! 4 І місто велике розпа́лося на три частини, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву. 5 І зник кожен о́стрів, і не зна́йдено гір! 6 І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика! 7

Велика розпусниця

8 І прийшов один із семи анголі́в, що мають сім чаш, і говорив зо мною, ка́жучи: „Підійди, — я покажу́ тобі засу́дження великої розпусниці, що сидить над багатьма во́дами. 9 З нею розпусту чинили зе́мні царі, і вином розпусти її впивались ме́шканці землі“. 10 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звіри́ні, переповненій імена́ми богознева́жними, яка мала сім голів і десять ро́гів. 11 А жінка була одягнена в порфіру й кармази́н, і приоздо́блена золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидо́ти та не́чести розпусти її. 12 А на чолі́ її було написане ім'я́, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидо́ти землі“. ^{▼▼Назви міст по-гебрейському й по-грецькому — жіночого роду, тому тут до слова Вавилон різні уподібнення жіночого роду.} 13 І бачив я жінку, п'яну́ від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивува́вся я дивом великим.

Таємни́ця жінки й звіри́ни

14 А ангол промовив до мене: „Чого ти диву́єшся? Я скажу́ тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять ро́гів. 15 Звіри́на, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безо́дні — і пі́де вона на погибіль. А ме́шканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закла́дин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звіри́на була — і нема, і з'я́виться. 16 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, — 17 п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як при́йде, то мусить він трохи пробути. 18 І звіри́на, що була́ — і нема, і вона — сама во́сьма й з сімох, і йде на погибіль.