‏ Song of Solomon 6

Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. 1Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, 2і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. 3Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, 4що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. 5Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. 6і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. 7Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — 8рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. 9Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. 10Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора. 11Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля! 12Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика! 13Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.