‏ Hebrews 10

1Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. 2Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. 3Але в них спомин про гріхи буває щороку, 4бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! 5Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. 6Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. 7Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! 8Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. 9Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. 10У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. 11І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. 12А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, 13далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. 14Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. 15Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: 16Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх. 17А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! 18А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи. 19Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, 20новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, 21маємо й Великого Священика над домом Божим, 22то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! 23Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. 24І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. 25Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. 26Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, 27а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. 28Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, 29скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! 30Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! 31Страшна річ упасти в руки Бога Живого! 32Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. 33Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. 34Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще. 35Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. 36Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. 37Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! 38А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. 39Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.