‏ Hebrews 11

1А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. 2Бо нею засвідчені старші були. 3Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. 4Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. 5Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. 6Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. 7Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. 8Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 9Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, 10бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. 11Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. 12Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. 13Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. 14Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. 15І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. 16Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. 17Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, 18що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. 19Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз. 20Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. 21Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла. 22Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів. 23Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. 24Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. 25Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. 26Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. 27Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. 28Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. 29Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились. 30Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх. 31Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. 32І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків, 33що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, 34силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; 35жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; 36а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. 37Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. 38Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. 39І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, 40бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.